kipia1952u г. Чигирин, ул. Энергетиков 3

18.05.17 22:00

ОСОБИСТА ДУМКА

Комунальні господарства для надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій в містах були створені на десяток років раніше, ніж колгоспи на селі і тому навіть більш "закомунячені", просякнуті революційною ідеєю комунізму, ніж вже померлі колгоспи. Провал економіки колгоспів та комунальних господарств успішно підтвердив недолугість ідей "соціалістичної економіки", та комуністичний монстр, замаскований під "комунальні підприємства", досі паразитує на мешканцях міст.
Мешканці міста не мають жодних шансів у такій "боротьбі" : житлово-комунальне законодавство скомпоновано таким чином, що гра ("боротьба") йшла, йде і буде йти виключно "в одні ворота". І так буде до тих пір, доки органи самоуправління та самі споживачі не займуться цією справою.
Немає підстав зовсім опускати руки і чекати милості від органів державної влади, судів, прокупатури. Деякі зміни ("реформи") вже помітні.
30.10.2013 року у справі T70; 6-59цс13 Верховний Суд України ВСТАНОВИВ (а в справі 6-2023цс15 від 16.12.2015 року підтвердив свою позицію) необов’язковість виконання норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та його підзаконних актів (актів, які спираються на норми вказаного закону) без добровільної згоди обох контрагентів договору або без підтвердження відповідності норм цьго закону нормам цивільного законодавства (Верховна Рада України та Верховний Суд України не визнали відповідність норм житлово-комунального законодавства нормам цивільного законодавства, Конституційний Суд досі не бачить цієї проблеми). Постанови Верховного Суду України мають законну силу і обов’язкові для всіх комунальних договорів фізичних осіб та підприємств всіх форм власності України.
Тобто, добровільно погоджуючись дотримуватися комунальних правових норм, мешканець "добровільно" садить собі на шию хомут (петлю) з паразитами.
Паразит перший - договір.
Договір - це волевиявлення учасника правочину, яке в силу ст. 203 Цивільного кодекса України повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відмова відповідачів від укладення такого договору є формою реалізації ними своїх прав. Вимога комунальщиків підписання договору в їхній редакції (без врахування зустрічних пропозицій мешканця) може бути реалізована ними тільки через суд (скільки договорів - стільки ж і судів). Доказати "відповідність" запропонованої редакції договору Типовому договору, а відповідність Типового договору цивільному законодавству - це задача, з якою не справилися юристи ні Верховної Ради ні Верховного Суду України. Тож хай пробує комунальне підприємство зі своїми штатними юристами та "неупередженими" суддями.
Паразит другий - комунальна бухгалтерія.
Підписавши договір, споживач добровільно відмовляється від права знати, які конкретно комунальні послуги йому надаються, їх кількість, вартість, якість, необхідність. І добровільно зобовязується оплачувати буцім-то надані йому комунальні послуги без права перевірки, а чи були вони дійсно надані. Кошторис, калькуляція, акт виконаних робіт - то поняття нормальної (цивільної) бухгалтерії, комунальна бухгалтерія їх не знає, вона просто тариф перемножує на час та квадратні метри. Не маючи узгодженого договору, комунальне підприємство, щоб "повісити" на кожного з Вас борг, буде змушено у суді доказувати кожну надану Вам послугу. З кошторисом, актом виконання та іншими атрибутами цивільної бухгалтерії.
Паразит третій - тариф.
Тариф - це жалюгідна комунальна пародія на кошторис нормальної бухгалтерії. Порушень законодавства при його створенні, перевірці та затвердженні стільки, що тільки цілковита утаємниченість цих процедур рятує комунальні підприємства та місцеві Ради від маси судових позовів. Це оте саме "незнамо що", за яке ми погоджуємося платити "добровільно".
Паразит четвертий - доступ до приватного житла.
Комунальщики вимагають "вільного" доступу до приватного житла споживача (до хірургічного операційного приміщення, в туалет Президента... ?) в будь-який час, будь-кого (водій, кладовщик...) з посвідченням працівника комунального підприємства. Згідно Конституції та Цивільного кодекса України (цивільного законодавства), право такого доступу може надати тільки суд при загрозі існування громадян або держави), або Ваше добровільне запрошення.

Наведені вище чотирі "паразита" - це головні (основні) норми умовно-законного житлово-комунального законодавства, на яких базується безвідповідальність та незгасимий апетит комунальних підприємств.