kipia1952u г. Чигирин, ул. Энергетиков 3

09.06.17 05:37

Для особливо непонятливих ПОТВОР про МОНСТРІВ.

Соціалістична система господарювання, а не Горбачов довели країну до загальної апатії. Збанкрутіле сільське (колгоспнокомунальне) господарство замість експорту підпиралося імпортом (пшениці !!!), шахти і промисловість являли найнижчу в світі продуктивність праці (стаханівці !) і, щоб притушити голод (не в Африці !), кожного громадянина "великої" держави (від прибиральниці до професора) змусили думати про вирощування картоплі на своєму городі.

Невиліковний гандж всіх утопічних комун полягає в відсутності спонукальних мотивів до праці. Добробут (зряплата) кожного залежить не від власних зусиль, а тільки від існування системи (комуни) в цілому.
Заробітна плата двірнички не залежить від того, підмела вона сьогодні 400 чи 4000 квадратних метрів асфальту, підібрала всі бумажки на газоні чи тільки 20% на виду.
Відповідно, заробітна плата слюсаря-сантехніка або електрика не зменшиться від того, що він "забув" перевірити справність загально-будинкових кранів або світильників, а після ремонту залишив кучу сміття.
Троє директорів зі своїми адміністраціями отримують не меншу платню, ніж коли директор був один. А директор підприємства теплових мереж, будучі профаном в котельному господарстві, довівши підприємство до банкрутства, отримує платню більшу, ніж два других директора разом взяті.
Всі керівники схильні до обережності до самої параної : зробиш щось без команди зверху або й просто зробиш - чекай неприємностей, до звільнення включно. Всі виконавці (двірники, слюсарі...) схильні отримувати зарплату за вихід на роботу (хрестик в табелі), православний бог проповідує, що птичка не сіє, не жне, а житло, одежу та їжу має бесплатно (будеш щось робити - обов"язково попадеш в пекло, бо не святий же ти).
За цих умов головною задачею працівників та керівників комунальних підприємств є не надання послуг споживачам, а збереження, захист джерела існування, джерела всіх благ - комунального підприємства. І будь яка ініциатива (виконання будь якої роботи), з їх точки зору - шкідливий подвиг.
Тільки дуже багаті країни та міста (Швеція, Франція, Київ ...) можуть собі дозволити невеличкий сектор своєї економіки утримувати комунальним (фактично на благодійності). Чигирину до них далеко.
Протистоїть же цій добре згуртованій команді надавачів послуг сліпоглухонімий електорат, СПОТВОРЕНИЙ радянською владою. В себе на кухні він ще здатний підняти голос "за свої права" (міфічні), а вже в інтернеті самі хоробрі ховаються за ніками, а на загальноміських зборах, сесіях міської ради їх і не видно, і не чутно.
І МРІЄ ПРО ПОКРАЩЕННЯ ("Все буде харашо" - з якого б дива ?), НЕ ВДАРИВШИ ПАЛЕЦЬ ОБ ПАЛЕЦЬ.